Прикорм

Наш досвід прикорму. Читати бажано ще до появи дитини

Спочатку посилання.

Я мега вдячна моїй учениці, яка надала нам безкоштовно цілу купу посуду і всякого гарного для малечі.

Посилання на її магазин.

Посилання на педіатра і її курси які я проходила і рекомендую

Група по прикорму (прикорм та його хитрощі)

Пароварка така була.

Інстаграм аккаунт про прикорм

Лікар по харчуванню, читаю і перечитую її пости.

Педіатр, якому я довіряю

Ловець їжі

1. Все починається не з прикорму, а з вашого харчування

Перше, що треба зрозуміти — прикорм і ставлення до нього починається ще до того, як у вашій родині з’являється дитина. І навіть ще до вагітності.

Поки дитина в животі — вона харчується тим, що їсть мама. І я, чесно, не знаю, наскільки науково доведено, що вона відчуває смаки, але мені здається, ця теорія має право на життя. Тому якщо ви звикли їсти макарони з ковбасою, а потім чекаєте, що дитина буде з задоволенням їсти броколі — ну вибачте, це хибні очікування.

Тому спочатку треба задуматися — як харчуєтесь ви.

Я — заморочена над харчуванням. Я реально думаю, що я їм, і що їдять мої рідні. Це не значить, що я ідеальна і не торкаюсь чіпсів — якшо в мене ПМС, то я сожру пачку чіпсів, закушу шоколадкою і зап’ю лимонадом. Але в нормальному житті в мене 400 грамів овочів на день, бобові, нормальні вуглеводи, білки, жири, горішки, різнобарвна їжа.

Я хочу, щоб їжа була смачною, поживною і корисною. Якщо я не знаю, з чого вона — я її не їм. Я не розумію, чому ковбаса має такий колір і смак, тому не їм ковбасу. Так, іноді можу дозволити, але вдома її немає. І дитина про неї навіть не знає. І хай краще й не дізнається поки що.

Запекти курку — простіше, смачніше, корисніше.

2. ГВ = продовження прикорму

Після народження — молоко не просто «молоко», це база. Якщо мама їсть овочі, то і дитина через молоко з ними знайомиться. Тобто, знову — якщо для вас броколі — норма, то і для дитини це буде норма.

Я обіймаю тут всіх жінок, хто хотів би ГВ, але не склалось, ви не винні. Ви зробили все, що змогли і ніхто не має права вам сказати, що ви десь були не праві чи зробили недостатньо. Ви самі знаєте як краще і я як ніхто знаю наскільки ГВ важко.

Що ще важливе? Щоб дитина бачила вас за їжею.

З самого народження. Ну ок, перший місяць — взагалі всі в шоці. Але потім — поставте гойдалку біля кухонного столу. Їжте з дитиною. Хай бачить, що ви їсте, нюхаєте, смакуєте. Бо все у дитини — через приклад.

У нас був ранковий ритуал — моя кума жила з нами пів року і готувала мені сніданки. Це було спасіння. Я щиро бажаю всім:

або хорошого чоловіка,
або класну бабусю,
або подругу-куму,
або гроші на доставку смачної їжі.

Бо харчові звички дитини формуються не тоді, коли ви вперше даєте їй броколі. А тоді, коли вона бачить, як ви самі його їсте.

Заведіть спільні сніданки й вечері. Це зближує.

3. Інформаційне божевілля і суперечки з педіатром

Інфи про прикорм — море. Вона суперечлива, часто тригерна, і така, що хочеться здохнути ще до старту.

Я вчилась. Багато. Пройшла курс педіатра. Читала все, що могла. У групі «Прикорм: його хитрощі та ідеї» щось корисне є, але їхні пости іноді такі, що хочеться написати: «ви там нормальні?». Реально — відчуття, що якщо ти не так щось зробила — все, ти погана мати і хрест на тобі.

Але я вважаю — я вже розібралась. І вам рекомендую: читайте і слухайте перевірені джерела і тих, хто вам підходить по інтонації. А не тільки по диплому.

І так, я посварилась з нашою педіатринею. Але змусила її читати дані Американської педіатричної асоціації, читати про розвиток ШКТ, і врешті-решт — вона визнала, що я права. Шах і мат.

4. Перші кроки: їжа — це досвід, а не “зʼїв – молодець”

Ви повинні відпустити очікування. Перші місяці — це:

мазання,
розмазування по обличчю,
кидання ложки об стіну,
іноді взагалі «нічого не їсть».

Це нормально. Їжа — це процес знайомства.

Що допомогло мені:

стільчик IKEA,
ловець їжі NoMoreMess (ссилка тут),
силіконовий посуд (взагалі не Монтессорі, але мені було так краще),
звичайна ложка — не силікон.
Я не годувала з ложки. Я сіла поруч і їла. Він — сидів, дивився, і в якийсь момент взяв ложку і поніс до рота. Сам.

5. Перевірка харчового інтересу і старт

За тиждень до 6 місяців я дала ДімСаничу облизнути ложку з грушевим пюре. Дивлюсь — не виштовхує, не кривиться, рот відкриває, тягнеться ще. Опа! Харчовий інтерес є. Починаємо!

Далі:

цвітна капуста
броколі
кабачок

З банок я нічого не давала. Все на пароварці + звичайний погружний блендер. Блендер+ пароварку 2 в 1 я не брала.
А сама — їла те ж саме, тільки у шматочках. Ніякої «їжі окремо для дитини».

6. Перехід на шматки: страшно, але реально

У якийсь момент (тижні через два з початку прикорму) малий перестав відкривати рот. Я зрозуміла — треба пробувати переходити на шматки. Було дуже страшно.

Я варила мʼяку цвітну капусту, покликала маму. Вона кричить:

«Ти знущаєшся? Він подавиться! У нього ж зубів немає!»

А я:
«Мамо, ти мене виростила. Дякую. Тепер моя черга. Якщо що — швидку. Але зараз — мовчки стій.»

Перед цим я пройшла курс першої допомоги, вивчила прийом Геймліха, поговорила з педіатром.
Без цього на шматки краще не переходити.

7. Структура годувань і розклад

До 5 місяців — годування на вимогу. Потім:

пробудження — молоко,
через годину — прикорм,
ще через годину — молоко.

Так само обід, потім вечеря. Я прибирала годування поступово, замінюючи їжею.
До 11 місяців залишила тільки грудне перед сном.

Це дало змогу:

розвинути відчуття голоду,
дати час на приготування і прибирання.

Але це лише мій досвід, я не рекомендую, тільки розповідаю, як було в нас.

8. Перекуси і різноманітність

Ближче до року малий почав просити перекуси — був голодний, дратівливий. Я додала перекуси і прибрала ГВ вдень.

Готувала різне. Мені казали:

«Звикне до різноманіття — не буде їсти просте».
Ніфіга. Їсть все. І броколі, і буряк, і цвітну капусту.

І якщо хтось мене злазить — я наврочу срачку.

9. Алергени: готуємось, як до спецзавдання.

Це окремий і важливий блок.

Ми поступово вводили яйце і коровʼяче молоко.
В малого була реакція — зробили паузу — реакція зникла.
З горішками я затягнула, бо боялась. У нашій сімʼї — є алергія.
І я була сама, без чоловіка, рік. Відповідала сама за все.

Я несла відповідальність і перед дитиною, і перед собою, і перед його татом.
Тому я готувалась до всього.

Що зробила:

антигістамінний препарат у формі, яку можна дати в рот,
консультація з педіатром: симптоми, дозування, дії,
завжди під рукою був набір “на випадок чого”: схема дій, дексаметазон.

І порада:

Перед введенням алергенів — обовʼязково проконсультуйтесь з педіатром.
Ви живете в різних містах, країнах, маєте різні ризики. Але підготуватись — зобовʼязані.

10. І наостанок: це наш досвід, а не шаблон

Так, я заморочувалась. Так, я дуже втомлювалась у перший рік. Але зараз бачу результат. І він того вартий.

Дитина:

не боїться їжі,
має правильні харчові звички,
спокійно реагує на нові смаки.

Мій підхід: їжа — це навчання і звʼязок із родиною.

Це не універсальний рецепт.
Це — наша історія. Але якщо вона допоможе хоча б одній мамі — я вже не дарма старалась.