Про Орлицю

Хто така Катерина Орел

Я могла б почати з титулів: маркетолог, підприємиця, мама. Але це надто мало, щоби зрозуміти, хто я. Правда в тому, що я — жінка, яка живе своє життя попри всі але: війну, клопів (таке теж було), воронки продажів, токсичних босів, борги, нічні істерики, фінансову яму, зраду колег, втрату дому, зламану віру в себе, депресію — і я не здалась, бо знала: ніхто не прийде рятувати. 

Busy Mom`s House — це моє маленьке але важливе місце, з самого початку воно задумувалось не як бізнес, а як точку для перезборки. Спочатку себе, а потім вже інших. Цей проєкт, Busy Mom`s House, потрібен був спочатку мені. Усвідомити і вивантажити все, що є в моїй голові. 

В цій статті буде небагато, але про мене, про переламні моменти мого життя. 

Золота дівчинка в корсеті

Я була тією самою «відмінницею з олімпіад». Тихою, слухняною дитиною, яка не вміла казати «ні», яка ніколи не матюкалась, боялась сварок і завжди намагалась бути зручною. Тата не стало в 7 років, десь там і почався мій цікавий шлях і весь досвід. В 10 я знала, що таке відповідати за молодшого брати і варити їсти на всю сімʼю. В 11 познайомилась з абьюзом від вітчима. В 12 був корсет "шено", інтернат і  гіпервідповідальність. Чому кажу тут про гіпервідповідальність? Бо корсет вгризався мені в ребра так, що я прокидалась вночі. Але не знімала його, бо вірила, що інакше спина буде крива, я буду некрасива і відповідно життя явно не буде солодким і казковим. У мене досі залишилася гематома на ребрах (від корсету), який був замалий. Я не скаржилась і вірила, що мушу носити його 22 на 7. Я вчилась терпіти біль, несправедливість і систему.

Перше потріскування броні

У 14 років я була в токсичних стосунках, де мене принижували, били,( не тільки словом) і переконували, що я «нікчема з ляшками як у  бегемота». Що моя голова схожа на "тикву", а я сама — на хомʼяка. І я вірила, всі 5 років. Мене принижували прилюдно. А ще замикали в кімнатах. Відтоді я боюсь замкнутого простору. Але всередині попри все жив вогник: довести всім і собі — я є, я можу, я варта більшого. 

Я — не тиква. І точно не хом’як.

Голос

Маркетинг увійшов у моє життя через маму. Вона тоді якраз навчалась у «Багажі» й «Бумерангу». Вона приносила мені презентації, тексти, лекції. І я вбирала. Почала з копірайтингу, закохалась у стратегії. У 16 вже писала перші комерційні тексти, у 18 — створила стратегію, яку потім скопіювали конкуренти-виробники. Це була виставка вейп-продукції. Ми розпродали все, що привезли.І тоді я зрозуміла: я щось-таки вмію.

А ще я продавала електронки у школі, за що викликали маму до директора. І проходила маркетингові курси, які підсовувала мама. Класна золота дівчинка, правда? Неоднозначна особистість. Потім мене брали на роботу, створювали для мене посади, а зрештою — звільняли. Бо я ставала незручною. Я працювала там, де не було системи, запускала десятки фотопроєктів, писала методологію навчання. Була частиною великої команди і сама створювала команди, керувала контент-відділом із десятками проєктів. А потім відкрились очі, бо були токсичні робочі відносини, маніпуляції, борги і фрази: «Тебе ніхто більше не візьме, ти нікому не потрібна».

Зрештою почалась війна

Коли чоловік пішов на фронт, я залишилась з котами і з собою. Потім — з животом. Я завагітніла вже коли він був на війні. Їздила до нього по всій країні. А він був у самому пеклі, 7–10 днів без зв’язку, багато жінок розуміють про що я. Нажаль. Я виживала як могла і трималась як могла. 8 переїздів, я вже гуру в тому, як зібрати "монатки" швидко, і як скласти речі в однушку як тетріс. Переїзд в Берестин, клопи, п’ятиповерхівка без ліфта, дитина на руках. Пієлонефрит. Запоріжжя. Робота. Фінансовий тиск.

Депресія. У прямому сенсі. Іноді я не могла встати з ліжка. Але вставала. Бо дитина. Бо є відповідальність. Але не хотілось геть нічого.

Як ти бачиш, мого досвіду вже вистачить не на одне життя і не на одну людину. 

Точка зламу

Якось я стояла на кухні — без сил, дивилась на гору немитого посуду. Малий вже спав, а мені нічого не хотілось. В голові тоді прозвучало: «Ні, не можна далі так». І я почала працювати над собою. 

Так і народився цей Busy Momʼs House. Не як блог. А як середовище. Простір для мам, які хочуть зібрати себе не в кулак, а в більш-менш зрозумілу систему.